1. Давати наказ, розпорядження; веліти, звеліти.
2. Передавати, заповідати що-небудь комусь як непорушну волю, побажання.
наказувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та не це суть важливо: головне, що Змій володів настільки могутніми творчими потугами, що міг «наказувати» зовсім невпорядковим стихіям Хаосу і формувати з цілком роз’єднаних елементів гармонійну систему Всесвіту. Тому дати лад порозбредалим казковим тваринам означало певний космогонічний акт.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |