Древослів

Словник Української Мови

наказовість

[nɑkɑzoʋistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. НАКАЗО́ВІСТЬ, -вості, жін. Абстрактний іменник до наказовий; властивість або якість чогось, що має форму наказу, виражає категоричну вимогу, розпорядження, не допускає заперечень чи обговорень. Наприклад: наказовість тону, наказовість інструкції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. наказовість, р. наказовості, д. наказовості, з. наказовість, о. наказовістю, м. наказовості, к. наказовосте

Більше записів