1. Стосовний до наказу, пов’язаний із наказом; який містить у собі наказ, є наказом.
2. У сполученні з іменником «гетьман»: який виконує обов’язки гетьмана, тимчасово призначений гетьманом (в Україні XVI–XVIII ст.).
наказний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Козаки власними силами вигнали ляхів з Білорусії, одвоювали Могилів, Старий Бихів (там дістав смертельної рани наказний гетьман, ніжинський полковник Золотаренко), й тоді ж Хмельницький, який вже почувався хворим, виправив на Польщу корпус під рукою наказного гетьмана, київського полковника Ждановича. І той корпус у спілці з військом семигородського князя Ракоція Дьєрдя Другого взяв Краків і Варшаву.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Частина мови: прикментик (True) |