Накарати — іменник, власна назва. 1. У міфології та деяких релігійних уявленнях: божество або дух, що карає людей за провини, гріхи або порушення встановлених заборон. 2. У переносному значенні, розмовне: особа або явище, що приносить невідворотне покарання, відплату або лихо.
накарати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Слухались його невiдмовно, i вiн умiв порядкувати над людьми, умiв нагнати страху й накарати, коли треба. Не вмiв жалiти, але цього вiд його нiхто й не сподiвавсь, а, навпаки, всякий, знаючи, що вiн його не пожалiє, слухався дужче.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Частина мови: іменник (однина) |