нагуркати

**НАГУ́РКАТИ**, дієслово, доконаний вид.

1. *діал., рідко.* Вигнати, прогнати кого-небудь, використовуючи звуки, схожі на воркування або бурчання; змусити піти геть, буркочучи чи воркочучи.

2. *спец., заст.* У голубиному господарстві — привабити або підманити голубів до себе, імітуючи їхнє воркування; зібрати птаство за допомогою характерних звуків.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |