НАГОРА, и, жін.
1. спец. Виробничий термін, що означає видобуту з надр і підняту на поверхню корисну копалину (наприклад, вугілля, руду), а також виконаний обсяг робіт з її підйому. // у сполуч. дати (видати) на-гора́. Видобути, підняти з шахти, копальні на поверхню. Бригада шахтарів видала на-гора понад план тисячу тонн вугілля.
2. перен., розм. Результат, підсумок чиєїсь діяльності, роботи; те, що зроблено, вироблено, створено. // у сполуч. видати (дати) на-гора́. Представити результати роботи, звіт про виконане. За рік завод видав на-гора нову модель трактора.