НАГО́НЯ, іменник жіночого роду, власна назва.
1. заст., діал. Те саме, що наго́н; дія за значенням наганяти 1, 2.
2. спец. У мисливстві — загінне полювання, під час якого мисливці наганяють звіра на стрільців.
нагоня
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |