1. Дія за значенням наголошувати 1, тобто вимовляти слово або склад із наголосом, виділяти його силою голосу.
2. Дія за значенням наголошувати 2, тобто підкреслювати, виділяти щось як особливо важливе; акцентування.
Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням наголошувати 1, тобто вимовляти слово або склад із наголосом, виділяти його силою голосу.
2. Дія за значенням наголошувати 2, тобто підкреслювати, виділяти щось як особливо важливе; акцентування.
Приклад 1:
Íàðèñè дати й Наторського, який через завваги Кропивницького щодо непра- вильного наголошування слів “став до нього зразу у ворожі відноси- ни” й до від’їзду “дихав на нього злим духом”. Ворожнеча доходила до того, що Наторський звав Кропивницького москалем… Наслідки таких спліток виявилися в тому, що австрійська поліція в Тернополі почала стежити за Кропивницьким, а то й викликувала його на допи- ти… Ясна річ, що це мусіло дуже погано впливати на Кропивницько- го, що з поліційної Росії приїхав до “вільної” Австрії… А далі йде декілька дрібничок із репертуару, якими заповнене закулісне життя чи не кожного мандрівного театру, щире признання для кількох ідейних студентів, що працювали на сцені, і що “ради діла ладні були навіть поміст на кону замітати”, і – загальне замкнен- ня порахунків із Галичиною, де “нема ні репертуару, ні талантів, ні театрів, ні достатків…” 41.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”