НА́ГОЛО, присл.
1. Зовсім, дощенту, до останку (переважно про знищення, спустошення, вирубку). Вирубати ліс наголо.
2. Уживається як незмінний компонент у складених назвах, що означають спосіб носіння зброї (шаблі, шашки) у повній бойовій готовності. Шаблі наголо! (команда оголити зброю).