НАФТИЛАЦЕТАМІ́Д, у, чол., хім. Органічна сполука, похідне нафтиламіну та оцтової кислоти; біла кристалічна речовина, яку використовують у синтезі барвників, фармацевтичних препаратів та як реагент в аналітичній хімії.
нафтилацетамід
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |