Словник Української Мови
Буква
НАФТАЛІ́Н, -у, чол. 1. Біла кристалічна речовина з характерним різким запахом, яку добувають з кам’яновугільної смоли та нафти; застосовують для захисту вовняних виробів від молі, а також у хімічній промисловості та медицині.
2. перен., зневажл. Про щось застаріле, відстале, консервативне, що не відповідає сучасним вимогам або тенденціям (напр., про ідеї, погляди, методи роботи).
Приклад 1:
Треба витрусити нафталін з голови! — відгукнувся цілою тирадою Муславський.
— Антонич Богдан-Ігор, “Зелена Євангелія”
Приклад 2:
У молекулярних хмарах , що складаються головно з водню ( Н2), присутні і складніші молекули, наприклад, етиловий спирт ( СН3СН2ОН), бензол (C 6H6), нафталін (C 10H8), а також найпростіші органічні сполуки — мурашина й оцтова кислоти . Виявлено гліцин (C 2H5NO2) — одну з амінокислот, що складають білок, а також толіни — великі й складні органічні молекули, які утворюються з простих органічних молекул внаслідок дії ультрафіолетового світла .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”