наелектризованість

1. Властивість або стан за значенням наелектризований; здатність тіла утримувати електричний заряд, набутий внаслідок електризації.

2. перен. Стан підвищеного нервового збудження, напруження, готовності до різких дій чи проявів емоцій; напруженість, знервованість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |