1. Особа, яка здійснює нагляд, контроль за ким-, чим-небудь; наглядач.
2. У дореволюційній Росії та деяких інших країнах — службова особа, що виконувала функції нагляду (у в’язниці, виправній установі, на виробництві тощо).
надзиратель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тільки ж надійшов тут поліцейський надзиратель. Лаговський був так само палко кинувся до нього, домагаючись, щоб пожарня швидше їхала туди, де горить.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. (True) |