Древослів

Словник Української Мови

надир

[nɑdɪr] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. НАДИР, -у, чол., астр. Точка небесної сфери, розташована під горизонтом, прямо протилежна зеніту; напрямок прямовисної лінії вниз від спостерігача.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. надир, р. надира, д. надирові, з. надир, о. надиром, м. надирі, к. надире

Більше записів