надир

НАДИР, -у, чол., астр. Точка небесної сфери, розташована під горизонтом, прямо протилежна зеніту; напрямок прямовисної лінії вниз від спостерігача.

Приклади вживання

Приклад 1:
Велике півколо, що проходить через світило , зеніт і надир , називають колом висоти , вертикальним колом , або просто вертикалом світила. Вигляд нічного неба повсякчас змінюється: на заході світила опускаються до горизонту й деякі з них заходять, а на сході — поступово піднімаються, а на їх місці з’являються нові , яких раніше не було видно.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”

Приклад 2:
4.1), або зенітну відстань z За початок відліку координат беруть площину горизонту SN та точку півдня S. Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила (велике коло, що проходить через світило, зеніт і надир). Висоту h світила М відлічують від площини горизонту вздовж вертикала до світила .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”

Приклад 3:
Північний полюс світу Р з б і г а є т ь с я з т о ч к о ю п і в н о ч іN, а південний полюс світу Р’ — з точкою півдня S. Небесний екватор QQ’ проходить через зеніт Z і надир Z’. Небесний екватор та всі небесні паралелі перпендикулярні до істинного горизонту NWSE, що ділить їх навпіл.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia”

Частина мови: іменник (однина) |