НАДВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. надви́с, ла, ло; док.
1. Звисати, нахилятися над ким-, чим-небудь, загрожуючи впасти, накрити собою. Скеля грізно надвисала над вузькою гірською стежкою.
2. перен. Наближатися до кого-, чого-небудь, створюючи відчуття небезпеки, загрози. Над містом надвисала хмара диму від пожежі. Відчуття тривоги надвисало над усіма мешканцями будинку.