НАДТИП, -у, чол., спец. 1. У систематиці органічного світу — вища таксономічна категорія, що об’єднує кілька типів (у 3-му значенні) на основі спільності їхньої будови чи походження; надрозділ.
2. У загальній класифікації — група, категорія вищого порядку, що охоплює кілька типів (у 2-му значенні) однорідних об’єктів, явищ або понять.