НАДТВЕ́РДІСТЬ, -ості, жін. Властивість за значенням надтвердий; здатність матеріалу чи речовини мати винятково високу твердість, що значно перевищує твердість звичайних матеріалів, зокрема природних мінералів (наприклад, алмазу).
надтвердість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |