На́дтіс, іменник чоловічого роду, власна назва. 1. Текст, написаний поверх попереднього напису, часто на стародавніх рукописах або епіграфічних пам’ятках, який частково або повністю перекриває первинний запис; палімпсест.
надтіс
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |