1. Стан або властивість за значенням надсучасний; найвищий ступінь відповідності найновішим, передовим досягненням науки, техніки, культури тощо; ультрасучасність.
надсучасність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Стан або властивість за значенням надсучасний; найвищий ступінь відповідності найновішим, передовим досягненням науки, техніки, культури тощо; ультрасучасність.
Відсутні