НАДСПРЯМО́ВАНІСТЬ, -ності, жін. Властивість або стан за значенням надспрямований; виняткова, надзвичайна цілеспрямованість, зосередженість на досягненні певної мети, що перевершує звичайний рівень.
надспрямованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |