НАДРИ́ВНІСТЬ, -ності, жін. Абстр. ім. за знач. надривний 2; стан, властивість, яка характеризується крайнім напруженням, нервовим збудженням, що межує зі зривом або виснаженням; надрив (у 2 знач.).
надривність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |