1. Іст. Член надзвичайної ради, вищого дорадчого органу при гетьмані, королі або іншому правителі, який мав особливі повноваження в ухваленні державних рішень.
надрадця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови