Значення
-
Іст. Член надзвичайної ради, вищого дорадчого органу при гетьмані, королі або іншому правителі, який мав особливі повноваження в ухваленні державних рішень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. надрадця, р. надрадці, д. надрадці, з. надрадцю, о. надрадцею, м. надрадці, к. надрадце