НАДПРИТІ́НОК, -нка, чол. 1. Архіт. Декоративний або конструктивний елемент, розташований безпосередньо над притінком (у значенні «архітектурно оформлена верхня частина дверного або віконного отвору»); верхня частина обрамлення отвору, що завершує композицію притінка.
2. Етн. У традиційному українському житлі — верхня полиця або брус, що встановлюється над одвірком (притінком) для зберігання дрібного начиння або як опора для перекриття.