Надповерхня, іменник жіночого роду, термін.
1. У фізиці та хімії — поверхневий шар речовини (рідини або твердого тіла), що має особливі фізико-хімічні властивості, відмінні від властивостей об’ємної фази; поверхневий шар на межі поділу фаз.
2. У геометрії та топології — абстрактна поверхня, що розглядається як двовимірний многовид, який може бути вкладений у простір вищої розмірності; часто використовується як синонім до терміна «гіперповерхня».