НАДПО́РИВ, у, чол. 1. Спец. Надмірний, понад норму, порив або імпульс; перевищення звичайної сили поштовху, руху чи дії. У системах автоматичного регулювання фіксують надпорив тиску, щоб запобігти аварійним ситуаціям.
2. перен., рідко. Надзвичайне, нестримне прагнення до чого-небудь; поривання, що виходить за межі звичайного. Його надпорив до знань не знав перешкод.