Надплинність, -ності, жін. 1. Фіз. Стан рідкого гелію (гелію-II) за дуже низьких температур (нижче 2,17 К), за якого він втрачає внутрішнє тертя (в’язкість) і здатний протікати крізь найтонші капіляри та щілини, а також утворювати надтонкі плівки на поверхні твердих тіл.
2. перен., книжн. Надзвичайна плинність, мінливість, невловність чого-небудь; здатність швидко змінюватися, уникаючи фіксації чи визначення. Надплинність думки, надплинність образу.