надплутонат

[nɑdplutonɑt] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. У хімії та ядерній фізиці — хімічна сполука, що містить плутоній у найвищому ступені окиснення (зазвичай +7 або вище), який перевищує звичайні для цього елемента стани.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. надплутонат, р. надплутонату, д. надплутонатові, з. надплутонат, о. надплутонатом, м. надплутонаті, к. надплутонате

Більше записів