НАДПАРАЗИТИ́ЗМ, -у, чол. 1. Біол. Спосіб існування паразита, який сам є середовищем для іншого паразита; явище, за якого один паразит оселяється в іншому паразитові (наприклад, бактерії в тілі блохи).
2. Перен. Надзвичайно високий ступінь паразитичного існування, що характеризується експлуатацією не лише безпосереднього носія, а й цілих систем, які його обслуговують (у суспільстві, економіці).