НА́ДОВБЕНЬ, -бня, чол.
1. Те саме, що на́довб; дерев’яний або металевий стовп, вкопаний у землю для захисту, перешкоди чи як опора (наприклад, у фортифікаційних спорудах, для огорожі або причалювання човнів).
2. перен., зневажл. Про людину, яка діє незграбно, тупо, без розуміння, або про когось, хто вперто й одноманітно повторює одне й те саме; товстолобий, неотесаний чоловік.