НАДКОЛИНА, и, жін. 1. геол. Підвищена ділянка земної поверхні, що утворюється внаслідок тектонічних рухів або ерозійних процесів і розташована вище рівня прилеглих долин; вододіл.
2. етн. В українській народній архітектурі — верхня частина будівлі, що виступає над схилом даху, часто оздоблена різьбленням або іншими декоративними елементами.