НАДБИВА́ТИ, дієсл., недок., док. НАДБИ́ТИ.
1. Бити, ударяти по чомусь зверху або злегка, несильно, завдаючи пошкодження, але не руйнуючи вщент. Надбивати горіх молотком.
2. Пошкоджувати край, верхню частину чогось (перев. посуду, крихкого предмета), відбиваючи або розколюючи невеликий шматок. Надбити чашку, надбитий глечик.
3. перен., рідко. Злегка пошкоджувати, псувати, робити менш міцним або цілісним. Надбити чиюсь репутацію.