начиння

1. Сукупність предметів, інструментів, приладдя, які використовуються для певної мети, переважно на кухні для приготування їжі (каструлі, сковорідки, ножі, ложки тощо).

2. (у спеціальних галузях) Комплект знарядь, інструментів, обладнання для певної роботи чи професійної діяльності (наприклад, рибальське, письменницьке, швацьке начиння).

Приклади вживання слова

начиння

Приклад 1:
Коб ярмарок хутчій — куплю начиння. Корова в мене турського заводу, — ще мій небіжчик десь придбав, — молочна, і Господи яка!
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”

Приклад 2:
Поблизу багатих тамтешніх гробниць виявлено могили без будь-якого поховального начиння, що, можливо, належали рабам. З нез’ясованих причин — найімовірніше, через засоленість грунтів — ці найдавніші середньоазіатські «міста» в середині II тис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
– Вiн добрий, любонько, до молока. К и л и н а Та в мене молока вже нiде й дiти! Коб ярмарок хутчiй – куплю начиння. Корова в мене турського заводу, – ще мiй небiжчик десь придбав, – молочна, i господи яка! Оце вже якось я в полi обробилася, то треба роботi хатнiй дати лад.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 4:
Крiзь снiг мрiє недопалений оборiг, вiз та дещо з хлiборобського начиння. К и л и н а (з останнiм клунком у руках, сiпає Лукаша за рукав) Лукашу!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 5:
Я в лiсi буду. К и л и н а Та що ж ти тут робитимеш? А треба все щось робити? К и л и н а Як же маєм жити? А треба жити? К и л и н а Пробi, чоловiче, чи ти вже в голову зайшов, чи що? То так тобi з переляку зробилось. Ходiмо на село, закличу бабу, – тра вилляти переполох! (Тягне його за руку). А хто ж тут недогаркiв отих глядiти буде? (Показує на вiз i начиння). К и л и н а (господарно) Ой правда, правда, ще порозтягають! Аби довiдалися, що горiло, то й набiжать з села людиська тiї! То вже хiба постiй тут, Лукашуню. Я побiжу десь коней попрошу, – бо нашi ж геть у стайнi попеклися! – то зберемо на вiз та й завеземо десь до родини твеї, може, пустять… Ой горе!
— Українка Леся, “Лісова пісня”