начільник

[nɑt͡ʃilʲnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. (застаріле) Той, хто очолює, керує чим-небудь; начальник, керівник, голова.

  2. (історичне) У війську Запорозької Січі: командир підрозділу (сотні, куреня тощо), а також титул вищої старшини (наприклад, кошовий отаман).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. начільник, р. начільника, д. начільникові, з. начільник, о. начільником, м. начільникові, к. начільнику

Більше записів