начальство

1. Колектив керівників, особи, які займають керівні посади в установі, організації, на підприємстві тощо; адміністрація.

2. Об’єднання начальників, керівництво як представник влади, управління по відношенню до підлеглих.

3. Розм. Про особу, яка займає керівну посаду; начальник (уживається часто з відтінком поваги, іронії або недоброзичливості).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ні тіні пристосуванства, використання переваг імени, прагнення вибитися в начальство, добитися якоїсь матеріальної вигоди. Тверезо, гостро критично вона оцінювала свої можливості як науковця, зокрема у зв’язку з написанням дисертації.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Частина мови: іменник (однина) |