Словник Української Мови
Буква
1. У філософії та теології — першопричина, першоджерело, основа всього існуючого; поняття, близьке до “архе”.
2. У книжній мові — початок, джерело, основа чогось (наприклад, моральних принципів, вчення).
3. У лінгвістиці — перша частина складного слова, що відповідає поняттю “префікс” або “префіксальний елемент”.
Приклад 1:
Адже Змій у прадавні часи втілював, як можна судити хоча б із теокосмогонічної концепції орфіків, начало начал світового Буття і прирівнювався до Логоса, до «Божественного глагола» тощо. не випадково обов’язковим атрибутом мудрої Афіни Паллади стала змія.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Бог часто в Біблій означается годом, погодою, благоденствіем, напримѣр: «Лѣто господне пріятно…»; «Се ныиѣ время благопріятно…» Прочти начало Соломонова проповідника о времени. Время — римски tempus, оно значит не только движеніе в небесных кругах, но и мѣру движенія, называемую у древних греков ρυθμός, Cie слово значит то же, что такт; и сіе греческое ж от слова τάσσω (располагаю) происходит.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Приклад 3:
Сим началом благословляется Асир, сын Іяковль: «Покрыет тя божіе начало». Прозрѣвшій сквозь мрак сіе начало назывался у еврей пророком, назывался и священником, то есть святое видящим и показующим, а чрез то людским освятителем.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”