Древослів

Словник Української Мови

набурити

[nɑburɪtɪ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. НАБУ́РИТИ, дієсл., док., перех.

  2. 1. Розм. Налити, насипати або накласти чогось у великій кількості, недбало, абияк; навалити, набухати. Набурити повну миску каші.

  3. 2. Рідко. Те саме, що набурмо́сити; насупити, нахмурити. Набурити брови.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. набурита, р. набурити, д. набуриті, з. набуриту, о. набуритою, м. набуриті, к. набурито

Більше записів