НАБУ́РИТИ, дієсл., док., перех.
1. Розм. Налити, насипати або накласти чогось у великій кількості, недбало, абияк; навалити, набухати. Набурити повну миску каші.
2. Рідко. Те саме, що набурмо́сити; насупити, нахмурити. Набурити брови.
набурити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |