набухання

Набухання — 1. Дія або стан за значенням набухати, набухнути; збільшення об’єму тіла, речовини внаслідок проникнення в неї вологи, газу тощо. Набухання ґрунту після дощу.

2. *Фіз., хім.* Збільшення об’єму твердого тіла (наприклад, полімеру, желатину, деревини) внаслідок поглинання рідини або пари, що супроводжується зміною його структури та властивостей.

3. *Мед.* Патологічне збільшення об’єму тканини або органа внаслідок запалення, застою крові чи лімфи, алергічної реакції тощо; припухлість, набряк.

Приклади вживання

Приклад 1:
Щільні агрегати зрошуваних лучно -чорноземних ґрунтів, у тому числі із однорідною ізотропною будовою мають виразну струминну мікробудову, що може свідчити про вплив тиску (зовнішній, процеси набухання-усадки) при їх формуванні. 43 УДК 631.43: 631.6.02 ОЦІНКА І ОБҐРУНТУВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАГАТОРІЧНИХ АГРОЦЕНОЗІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕДАФІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ТЕХНОЗЕМІВ (НА ПРИКЛАДІ НІКОПОЛЬСЬКОГО МАРГАНЦЕВОРУДНОГО БАСЕЙНУ) О.О.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |