набучувати

НАБУ́ЧУВАТИ, недок., НАБУ́ЧИТИ, док., перех. і без дод.

1. Робити щось набряклим, насиченим вологою; розмочувати, намочувати (перев. про деревину, бочки, діжки тощо). Набучувати клепки для бочки.

2. перен., розм. Робити кого-, що-небудь надміру повним, товстим; набрякати, набухати. Від довгого стояння у воді стіни набучили.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |