Древослів

Словник Української Мови

набучувати

[nɑbut͡ʃuʋɑtɪ] Дієслово

Буква:Н

Значення

  1. НАБУ́ЧУВАТИ, недок., НАБУ́ЧИТИ, док., перех. і без дод.

  2. 1. Робити щось набряклим, насиченим вологою; розмочувати, намочувати (перев. про деревину, бочки, діжки тощо). Набучувати клепки для бочки.

  3. 2. перен., розм. Робити кого-, що-небудь надміру повним, товстим; набрякати, набухати. Від довгого стояння у воді стіни набучили.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я набучуваю, ти набучуваєш, він набучуває, ми набучуваємо, ви набучуваєте, вони набучувають

Більше записів