НАБО́Б, -а, чол. рід.
1. В Індії, Бангладеш та інших країнах Південної Азії за часів могольської імперії та британського колоніального панування: титул намісника провінції або високопоставленого вельможі; особа, що має цей титул.
2. перен., заст., ірон. Людина, яка швидко розбагатіла в колоніях (зазвичай в Індії) і повернулася до Європи, ведучи розкішний, показний спосіб життя; багатій-вискочень, що вражає своєю розкішшю та марнотратством.