Значення
-
НАБО́Б, -а, чол. рід.
-
1. В Індії, Бангладеш та інших країнах Південної Азії за часів могольської імперії та британського колоніального панування: титул намісника провінції або високопоставленого вельможі; особа, що має цей титул.
-
2.перен., заст., ірон. Людина, яка швидко розбагатіла в колоніях (зазвичай в Індії) і повернулася до Європи, ведучи розкішний, показний спосіб життя; багатій-вискочень, що вражає своєю розкішшю та марнотратством.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набоб, р. набоба, д. набобові, з. набоба, о. набобом, м. набобі, к. набобе