НА́БЛА, и, жін., спец. У математиці — символ (∇), який позначає диференціальний оператор, що використовується у векторному аналізі для обчислення градієнта, дивергенції та ротора.
набла
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |