Древослів

Словник Української Мови

набійник

[nɑbijnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

Спеціальний стрижень, паличка або інструмент для вбивання, утрамбовування набою (заряду) у вогнепальну зброю, що заряджається з дула.
Пристрій або інструмент для набивання, ущільнення чого-небудь (наприклад, тютюну в люльку, ґрунту в щілини тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. набійник, р. набійника, д. набійникові, з. набійник, о. набійником, м. набійникові, к. набійнику

Більше записів