НА́БГОМ, присл. 1. Стрімко, дуже швидко, несподівано (перев. про рух, навалу, напад). Ворог набгом увірвався в місто.
2. рідко. Раптово, зненацька (про виникнення чого-небудь). Думка набгом осяяла його.
набгом
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У руках йому була горілчана пляшка набгом напхана сцілющим зіллям, що вело зелене існування в потемнілому спиртові. “Так ви випийте”, сказав він і вийшов з хати.
— Невідомий автор, “Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: прислівник () |