набавник БукваН **НАБА́ВНИК**, а, чол. Той, хто набавляє, підвищує ціну на торгах, аукціоні; особа, яка робить надбавку до початкової вартості лота. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←поголівнийпоголитися→
