**НАБАЛА́КУВАТИ**, недок., **НАБАЛА́КАТИ**, док., перех. і без додатка, розм. Говорити багато, довго, часто без потреби або з метою переконати, намовити, наговорити комусь чогось; наговорювати.
набалакувати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |