НАБАКИ́РЕНИЙ, а, е. Який насунутий, зсунутий набік (про головний убір); збитий набакир. // у знач. прикм. Який носить головний убір, зсунутий набік, збитий набакир.
набакирений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови