Значення
-
НАБАКИ́РЕНИЙ, а, е. Який насунутий, зсунутий набік (про головний убір); збитий набакир. // у знач. прикм. Який носить головний убір, зсунутий набік, збитий набакир.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. набакирений, р. набакиреного, д. набакиреному, з. набакиреного, о. набакиреним, м. набакиренім, к. набакирений