Словник Української Мови
Буква
1. Церковно-адміністративна одиниця у православних та деяких інших християнських церквах, що об’єднує кілька єпархій (дієцезій) та очолюється митрополитом.
2. Центр та територія такої церковної області, де розташована кафедра митрополита.
3. У Римсько-католицькій церкві — архієпархія, якій підпорядковані сусідні дієцезії (суфраганні єпархії).
4. У переносному значенні — велике місто, столиця або важливий центр у певній сфері (наприклад, культурна, фінансова митрополія).
Приклад 1:
В додатку ще поруч неї вела таке ж непевне істнування «митрополія Литовська», яка теж, в залежности від політичних відносин, то протягала свої претензії на Київ, Турово-пинські землі і навіть Волинь, то вступалась і полишала своє місце саме митрополії Малої Росії. Через се в поняття «Малої Росії» то включався Київ і Турово-пинські землі, то воно обмежалось фактично на землях Галицько-волинської держави.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”