Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто створює твори мистецтва в будь-якій галузі (живопису, музики, літератури тощо); художник, майстер.
2. Людина, яка володіє високою майстерністю у якійсь галузі діяльності, виконує свою справу з особливим талантом і вдосконаленістю; майстер своєї справи, віртуоз.
3. (заст.) Учень, підмайстер у ремісничих цехах; також той, хто займався якимсь ремеслом, ремісник.
Приклад 1:
9 березня 1935 Портрет теслі Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні, тесав церкви стрілчасті й чарував жінок, тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій. Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Ігор ПАНЧИШИН, більше відомий у світі не як мистець, а як один із батьків «ІМПРЕЗИ», що за офіційним статусом — міжнародне бієнале візуального мистецтва, а в нашій системі відліку — один із важливих елементів карнавальної станіславської imitoroлогії. Богдан БРИНСЬКИЙ, Тарас ПЛІЩ, Олександр ЧУЛКОВ, Олександр НІКАНОРОВ та інші справжні, автентичні живописці, про яких просто нечемно згадувати у цій присвяченій несправжності статті.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
— Мистець, братику, їй-богу, мистець! — каже весело шибайголова.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”