миш

Приклад 1:
Сер­це по­чу­ло якесь ли­хо; пе­ред очи­ма вже сто­яла біда… У Ориш­ки затіпа­лись че­люсті, забіга­ла по ви­ду миш­ка. – Та ка­жи!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А тя­миш, як ме­нi пiд­су­нув ле­порт, а я, нi­чо­го пак не вмi­ючи пи­са­ти, та на ньому сторч i пiд­пи­сав. А пан пол­ков­ник i пiд­пи­сав, що, – ка­же, – ко­но­топський сот­ник, па­не Ми­ки­то, ти єси ду­рень!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Ад­же я вам доб­ре ще в свiт­ли­цi по­вi­дав: п’ян бих i не iзт­рез­вих­ся єще во оноє урем’я; i аще ру­цi мої дро­жа­ша, аки дре­вес­но лист­вiє, то яко­ва бисть гла­ва зо всi­ми по­миш­ле­нiї? Бисть як тре­вол­нен­ноє мо­ре.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”