Словник Української Мови
Буква
1. Припиняти ворожнечу, сварку, конфлікт; відновлювати дружні стосунки, досягати згоди після розбіжностей.
2. Погоджуватися з чимось, приймати якусь неприємну або небажану обставину, змирятися.
3. (у побутовому вжитку) Укладати шлюб, одружуватися (зазвичай про пару, яку звели разом).
Приклад 1:
Ні, з цим миритися не можна. Він піде на нього з усім військом.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
I коли живуть вони по своїх глухих закутках — з ними ще можна миритися. Та… 4 Тут письменник, не дописавши останньої фрази, яка йому давалася з таким страшенним трудом, що вiн навiть запарився, — тут письменник раптом чхнув, висякався в носову, хустку i, положивши ручку, несподiвано промовив: — Фiнiта!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Основною причиною створення нового холдингу було небажання керівництва компанії миритися з досить громіздкою структурою, якою стало важко керувати. За словами президента AVentures Group, зміни по суті означаФ ли делегування значного обсягу повноважень і відповідальФ ності внутрішнім структурним підрозділам і передачу осФ таннім статусу автономних бізнесФодиниць [20].
— Котляревський Іван, “Енеїда”