Мироточивість — властивість ікон, мощей або інших релігійних святинь випромінювати миро (ароматну олію), що сприймається віруючими як чудесне явище та знак благодаті.
мироточивість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови